Страшні часи жахливий будять спомин

27 січня 1945 р. були визволені тисячі в’язнів нацистського табору смерті Аушвіц. Цю дату проголошено Днем пам’яті жертв голокосту.

У травні 1945 року пролунали останні постріли Другої світової війни в Європі. Людство заплатило за гітлерівську авантюру понад 500 мільйонами вбитих та скалічених.

Голокост – одне з найбільш похмурих і кривавих явищ ХХ століття. В 1930-роки у Німеччині прийшла до влади нацистська партія, яка оголосила євреїв неповноцінними і заявила, що вони підлягають голокосту (випаленню). На практиці це обернулося масовими вбивствами, жертвами яких ставали старі люди, жінки, діти…

Воїн, поет А. Кацнельсон у своїх віршах благословив День Перемоги, день, що наближали воїни різних національностей:

Якби фашисти не були розбиті

Могутнім залпом наших батарей

Чи зміг би залишитися на світі

Незнищенним хоча б один єврей?

То в кожнім іудейськім поколінні

Нехай звучить молитва на устах

Про тих, які зуміли у Берліні

Повергнути знеславлений рейхстаг.

У 1939 році в Європі налічувалось 9,5 мільйона євреїв, у 1945 – лише 3,5. Шість мільйонів загиблих (36 відсотків тогочасного світового єврейства) – ось трагічний підсумок панування "вищої раси".

Один з найсерйозніших істориків ХХ століття Михайло Гефтер висловив свою думку: "Немає геноциду проти "когось". Геноцид завжди проти всіх".

Рана голокосту, мабуть, не загоїться ніколи ні в єврейського, ні в українського народу. Бо в роки війни Україна та її народ понесли найбільші втрати.

На території України було 250 фабрик смерті. Найбільші в Дніпропетровську, Володимирі-Волинському, Львові, Києві, в кожному великому і малому місті був свій Бабин Яр.

Відчуваючи біль і трагедію єврейського народу поет С. Зінчук писав:

                                   Йду до яру побожно, неначе в храм

                                   В надвечір’є імляве і дниною ранньою

                                   він летить на планеті, як зболений шрам

                                   А в народу єврейського вічною раною.  

Жителі Немирова постраждали в тому числі, ось факти наведені в книзі нашого земляка-краєзнавця Анатолія Черниша "Немирівщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.":

З акту комісії для розслідування злочинної діяльності німецько-фашистських окупантів на території Немирівського району.

"Злодеяния фашистских извергов"

7 августа 1941 года по распоряжению райхскомиссара Украины Коха гебитскомиссар по Немировскому округу Виттинг, председатель районого управления Кицман, начальник управления жандармерии Денисюк предложили еврейскому населению уплатить 100 тысяч рублей золотом контрибуции на право жительства.

На протяжении трех дней было изъято ценных вещей в счет суммы* 100 тыс. рублей. В сентябре месяце 1941 года было отобрано сначала все нетрудоспособное еврейское население города Немирова 3460 человек, разбито на две группы и расстрелено в 0,5 км от г. Немирова, в яме бывшего кирпичного завода (в двух могилах).

7 ноября 1941 года прибыл в Немиров специальный отряд фашистов, окружил г. Немиров, собрал все еврейское население, из которого были отобраны самые лучшие квалифици-рованные специалисты, а остальные в колличестве 2860 человек на протя­жении одних суток были отправлены в вышеуказаное место и расстреляны.

В 1942 г., в мае месяце в г. Немиров немецко-фашистские оккупанты привезли из румынской территории (по правую сторону реки Буг) 1000 человек еврейского населения, которых тоже расстреляли. Кроме этого, был произведен расстрел 127 человек пленных, которые были истощены и не могли работать. В 1943г., с апреля по август месяц было расстреляно 360 человек отобранного квалификацированного населения.                                           На протяжении 1943 года на территории Немировского района немецкие фашисты поймали 58 партизан, которые работали на оперативных работах в селах района, и тоже расстреляли.

Итого немецкие фашисты расстреляли 7785 чел. разного возраста и зарыли в 18 могилах.   

На відзначення глибокої скорботи і всенародного болю, вшанування пам’яті тих велико-мучеників – жертв голокосту у Немирівській центральній бібліотеці організовано коментовану книжкову виставку-реквієм "Біда терзала, шарпала, пекла". Проведено бібліографічний огляд літератури "Страшні часи жахливий будять спомин", з метою осмислення голокосту, форму-вання в учнів та студентів негативного ставлення до расизму, ксенофобії, дискримінації в сучасному суспільстві, виховання в молодого покоління толерантності, бажання більш глибоко дізнатись про наслідки війни 1941-45 рр.

Сьогодні в Україні скрутний час. І буде дуже гірко, якщо молоді почнуть шукати не вихід із становища, а людей "іншої національності", нібито винних в цьому. Нехай для дітей різних етносів, що живуть на території суверенної держави України, буде вона такою, якою її бачить від імені Шолома Алейхіма молодий поет Олег Князько:

                                   Мир тобі, рідна Україна,

                                   Вірю твоєму прозрінню

                                   Хочу не пасинком-сином

                                   Бути в нових поколіннях.